Більше місяця  тому завершилася одна із знакових реформ у фінансовому секторі країни – “спліт”. Національний банк перейняв на себе функції регулятора небанківського ринку.

30 червня страховики, кредитні спілки, фінансові компанії та ломбарди “засинали” з одним регулятором – Нацкомфінпослуг, а 1 липня “прокинулися” з іншим – Національним банком.

Багато питань для нас залишаються відкритими. Яким насправді є сектор небанківських установ? Скільки є реально працюючих компаній? Як зробити перехідний етап до нового регулятора безболісним і які якісні зміни запропонувати? Як зробити так, щоб взаємодія з цим ринком не стала рухом у темряві, де все доведеться робити навпомацки?

Відповісти на частину цих питань мала фінансова звітність за перше півріччя 2020 року. На початку серпня  НБУ отримало інформацію від 1 642 небанківських установ або 92% ринку (без урахування АР Крим і території проведення ООС).

Страховий ринок, ймовірно, для нас – найцікавіший. Уже зараз деякі компанії вирішили не чекати “з моря погоди” і добровільно покинути ринок. Сім страховиків подали заяви про анулювання ліцензій.

Під час їх розгляду НБУ особливу увагу буде приділяти виконанню компаніями своїх зобов’язань перед клієнтами. Не називаючи компаній, зазначу, що їх частка на ринку в преміях становить 7%, у виплатах – близько нуля. Після їх виходу сектор “просяде” в цифрах, але це точно не позначиться на його змісті.

Загалом процес консолідації страхового ринку був запущений ще до “спліту”.

У червні 2018 року, коли Нацкомфінпослуг запровадила для страховиків норматив платоспроможності та достатності капіталу, перед ринком постав вибір: поетапно виконувати норматив (30% – з липня 2018 року, 60% – з 30 червня 2019 року, 100% – з 30 червня 2020 року) чи цивілізовано піти з ринку без втрати ділової репутації для акціонерів та менеджменту.

Закономірно, що з червня 2018 року близько 70 компаній пішло з ринку. Зараз процес добровільного виходу триває вже за нового регулятора. Отже, чи всі страхові компанії готові до виконання нормативу в розмірі 100%? На жаль, ні. 34 компанії так і не досягли значення нормативу 60%, не кажучи про 100%.

У червні всім, хто перебуває в зоні ризику та порушує норматив, Нацкомфінпослуг надіслало відповідні вимоги. Частина страховиків запевнила, що вийде на необхідний рівень шляхом докапіталізації чи реструктуризації, частина – не відреагувала. Є й такі, що нарікають на негативний вплив на їх роботу карантину.

Відверто кажучи, ми не вбачаємо, що карантин вплинув на показник платоспроможності страхових компаній. Не вдаючись у деталі розрахунку нормативу, зазначу, що суттєвих обставин, які б вплинули на справедливу вартість прийнятних для забезпечення активів, не було.

Ринок нерухомості не обвалився. Відпливу депозитів також не було. Тому й підстав говорити, що необхідні для виконання нормативу активи знецінилися, немає. Як і підстав для перенесення виконання нормативу в розмірі 100%.

Тому НБУ продовжує дотримуватися плану попереднього регулятора і буде вимагати виконання нормативу. Звісно ж, враховуються пояснення від страховиків, чому норматив не виконується і що було зроблено, щоб виконувався.

Окремо слід зупинитися на ще одному напрямі – побудові системи законодавства і нормативної бази на небанківському ринку. Плани у НБУ амбітні.

Окрім оприлюднених законопроєктів “Про фінансові послуги” та “Про кредитні спілки”,  до кінця вересня НБУ планує завершити роботу над проєктами законів “Про страхування” та “Про фінансові компанії”. Усі документи обговорюватимуться з ринком та будуть передані до профільного парламентського комітету.

Паралельно НБУ оновлює нормативну базу. Усі документи адаптуються до чинного законодавства. Оприлюднене та затверджене положення про проведення фінансового моніторингу. Обговорюється новий порядок інспектування. Повний перелік усіх положень на третій квартал виглядає так.

* Про прозорі структури власності. Це один з найцікавіших документів. У 2014-2016 роках було розкрито всіх власників українських банків. Це була колосальна робота. Тепер час дізнатися реальних акціонерів небанківських установ.

* Про заходи впливу. Якщо стисло, то перелік заходів до “небанків” визначено законодавством. Водночас положення про заходи впливу розкриватиме порядок їх застосування залежно від типу установи. Зрозуміло, що до страховиків та кредитних спілок – свої заходи впливу, до решти компаній – свої.

* Про ліцензійні умови. Це буде найбільший за обсягом документ. Він об’єднає постанову уряду про ліцензування і кілька нормативних актів Нацкомфінпослуг щодо істотної участі, дозвільних процедур, державного реєстру.

* Про порядок подання звітності. Якщо раніше для кожного сегмента ринку був окремий документ, то тепер це буде об’єднаний документ для всіх секторів.

* Про критерії ризиковості. Визначення критеріїв, за якими складатиметься план інспекційних перевірок на наступний рік.

* Про безвиїзний нагляд. Абсолютно новий підхід, який не застосовувався Нацкомфінпослуг, але який застосовується в НБУ до банків.

* Про тимчасову адміністрацію. Плануємо реанімувати цей інструмент Нацкомфінпослуг, адже деякі компанії через ті чи інші причини залишатимуть ринок, а на НБУ покладено обов’язок захистити їхніх клієнтів.

Підсумовуючи, хочемо зазначити, що на НБУ, як нового регулятора, покладаються великі надії та сподівання навести порядок на небанківському ринку і дати йому стимул для розвитку. Це можливо лише за умови, коли і регулятор, і учасники ринку будуть якісно взаємодіяти між собою та дослухатися до думки користувачів послуг.