Маніпуляції страхових компаній щодо уникнення виплати страхового відшкодування

Як вам відомо, однією з послуг, які надає наша компанія є отримання страхового відшкодування за полісами ОСЦПВ потерпілим та сім’ям загиблих внаслідок ДТП.

Водіям та власникам авто щорічно доводиться купляти поліс ОСЦПВ (або автоцивілку). У випадку настання ДТП страхова компанія, в якій придбано поліс, зобов’язана відшкодувати  потерпілим шкоду, завдану ДТП.

Однак, отримання відшкодування у найкоротші терміни – мрія, яка поки що не здійснюється. Страхові компанії маніпулюють нормами законів, вимагають багато додаткових документів, знаходять причини затягнути з виплатою, часто потерпілі вимушені звертатися до суду, а  судова тяганина під силу не кожному ні морально, ні фінансово. Одним з поширених винаходів страхових компаній для відмови у виплаті або неповної виплати страхового відшкодування  став поділ відповідальності за настання ДТП на таких учасників пригоди, як пішоходи, велосипедисти, скутеристи, погоничі і т.п.

Такі маніпуляції масово почали використовувати більшість страхових компаній в 2019 році, а наша компанія одна з перших, хто почав боротися з такими незаконними рішеннями в судовому порядку.

Враховуючи величезну практику щоденної  роботи зі страховими компаніями, хочемо поділитися своїм досвідом.

Здебільшого страхові компанії зменшують виплату на 50% і в обґрунтування відмови у виплаті 50% страхового відшкодування посилаються на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення пішоходом (велосипедистом і т.п.) правил дорожнього руху.

Однак такі рішення страхових компаній є помилковими. Зрозуміло, що вони використовують норми закону, які прописані не зовсім чітко, на свою користь.

Способи вирішення проблеми

Але Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

А згідно Правил дорожнього руху пішохід – особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу; велосипедист – особа, яка керує велосипедом – транспортним засобом, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

З урахуванням зазначеної норми закону, пішохід або велосипедист не є джерелом підвищеної небезпеки, а тому наявність чи відсутність вини пішохода (велосипедиста) у настанні дорожньо-транспортної пригоди не може бути підставою для покладення на нього зобов’язання із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Вищевказаний Закон, а також будь-який інший нормативний акт, який регулює спірні правовідносини, не передбачає права страхової компанії зменшити законодавчо встановлений розмір регламентної виплати

Такої ж думки дотримуються і суди України, тому рекомендуємо звертатися до суду. Неодноразово в своїх рішеннях суди усіх інстанцій звертають увагу на те, що відповідно до норм Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача якщо це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки (тобто автомобіля) – незалежно від наявності вини водія. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи чи закриття кримінального провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Норма закону, на яку посилаються страхові компанії при поділі відповідальності за настання ДТП на пішоходів, застосуванню не підлягають якщо учасниками ДТП є автомобіль і, наприклад, пішохід. У ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода (велосипедиста) не була і не може бути застрахована відповідно до законодавства України.

Вказане положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об’єктів підвищеної небезпеки (наприклад – пішоходу у разі наїзду на нього двох автомобілів, пішоходу у разі зіткнення двох автомобілів).

Така правова позиція юристів Юридичної компанії «Центр автовиплат поліс»  знаходить підтвердження у рішеннях судів України загальної юрисдикції, котрі задовольняють позовні вимоги потерпілих і стягують страхове відшкодування у повному обсязі,  зокрема  23 вересня 2020 року Жашківський районний суд Черкаської області у справі № 693/522/20 стягнув на користь потерпілих понад 100 000 грн страхового відшкодування (http://reyestr.court.gov.ua/Review/92104829)

Вказана справа була цікава для нас ще й тим, що страхова компанія, крім того що поділила відповідальність на пішохода, ще й стягнула податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5% з виплаченого страхового відшкодування. Таким чином сума, яка була виплачена потерпілим, була фактично втричі меншою, ніж передбачена законодавством України. При цьому, відповідно до ст.165 Податкового кодексу України, страхове відшкодування потерпілим, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди оподаткуванню не підлягає.

Тому, радимо усім, хто став на дорогу боротьби зі страховими компаніями, заручитися допомогою фахових юристів та бажаємо успіху!